|
Іноді (досить часто) методи прямого самонавіяння, включаючи й значну частину рекомендацій Патрисии Гартфилд ("Творчий сон"), виявляються зовсім недійовими. Більше ефективне спостереження за трюками підсвідомості, " щозабуває" самонавіяння, "неделание сну". У цьому змісті способи, описані Кастанедой, вірніше й тонше. Але було б помилкою обмежуватися вичленовуванням із книг Кастанеды тільки "методів", для сновидца коштовне занурення в цілісне світовідчування цих книг, якесь саме і є метод
Дуже коштовний і досвід Мульдона, книга якого "Проекція астрального тіла" виділяється на тлі масової "эзотерической" літератури своєї феноменологичностью, сумлінним викладом конкретного досвіду без теоретичних надмірностей і метафізичних спекуляцій, настільки жалюгідних у звичайній теософській літературі. Недавно що ж вийшла y нас книга Монро, хоча й містить багато коштовних нюансів, може виявитися корисної лише для вже досить підготовлених читачів. Монро доповнює досвід Мульдона в описі різних аспектів "виходу астрального тіла", але описані їм "подорожі" і нібито отримана в результаті їхня інформація є, на наш погляд, сумним прикладом відсутності справжньої прозорості, контролю. Ці митарства у світі "астрального сомнамбулізму" у своїй претензії на знання "схованого пристрою миру", м'яко говорячи, непереконливий
"Шлях шамана" Харнера цікавий конкретними й простими методами подорожі поза тілом минаючи звичайний сон (релаксація на тлі фонограми c певним ритмом), але це все-таки дуже приватна, вузька область "подорожі в підземний мир", саме древніх, загальних і примітивне з досягнень шаманизма, також не здатне привести до реально значимої зміни рівня свідомості, повноти життя.
|