Секреты гадания - Легенда про перли

31.07.2010 г.

Секреты гадания

Головна

Астрологія

Легенда про перли

Головне меню

Головна Фен-Шуй Практична магія Парапсихологія Псі магія Сонник Біла магія Рейкі Астрологія Врачевання

Реклама

Банер
Украинская Баннерная Сеть

Легенда про перли

У Сенегалі, у маленького озера Чатра, жив юнак по імені Зигуинчар. Він був зі славного племені уолофов і займався землеробством і полюванням. Один раз у джунглях його схопили маври, привели на берег океану й жбурнули в галеру до інших невільників, присланим сюди із солдатами по наказах королів Иорубы й Дагомеї. Білий хазяїн сунув йому в руки весло й наказав гребти

Коли галера з невільниками відійшла від одного із причалів Сенегалу, Зигуинчар довго дивився на всі рідний берег, що віддаляється. Спочатку зникли в мрячному серпанку хатини, пристань і пальми, потім щогли фрегатів, що стояли на зовнішньому рейді, бригів, каравел і нефів. Нарешті й сам берег зник за обрієм

Щоб хоч коли-небудь повернутися на батьківщину, треба знати шлях, по якому варто йти. Там, у себе в Сенегалі, серед самих непролазних джунглів, Зигуинчар легко знаходив ледь помітні стежки й після полювання завжди вертався у свою хатину. А тут, у безкрайньому океані, він до болю в очах удивлявся в слід, що залишає галерою, у вузьку смарагдову борозенку, що залишається за кормою. Але її миттєво покривала більша хвиля й неведомо що звідки з'являлася піна

Зигуинчару раптом схотілося кричати, битися головою об борт човна й плакати. Але зліз не було, і лише одна сльозинка скотилася по його щоці й упала у воду. Вона, звичайно, легко могла розчинитися в безмежному океані, але сльоза виявилася соленее й важче морської води. Освітлена променями сонця, що догоряло, блискаючи всіма квітами веселки, вона стала повільно опускатися на дно

Про те, що з нею потім трапилося, повідала камбалі морська черепаха. Вона плавала на поверхні океану й поринала до самого дна. Вона все бачила й усе чула, ця стара більша черепаха по імені Колибанта.

Мешканці океану відразу помітили сльозинку, що опускалася

- Дивитеся, дивитеся,- першої сказала чорно-синя двостулкова Мідія,- до нас пливе якась зірочка.- Вона була знатної иноокеанкой, ця Мідія, що заплила до берегів Африки з якогось північного моря, прикріпившись до дна недавно затонулого тут фрегата

Мідія важливо висіла у своїй черепашці на шовкових нитках виділюваного нею клейкого биссуса й розгойдувалася під палею, як на гойдалці. Їй усе було видно краще, ніж іншим

- От і неправда, от і неправда!-закричала Устриця, клацаючи стулками свого будиночка.- Зовсім це не зірочка, а хрусталинка. Вона відламала від друзы, прикріпленої до надводної скелі, і тепер падає на дно

- Ах, як це цікаво! - хором викликнули Рачки-жолуді, розпускаючи віялом хвостики

- Цікаво,- важливо проговорив великі Омари, подряпавши клішень своє широке перенісся

- Я теж бачу: якісь алмазні жучки спускається до нас на дно океану,- пробасив хтось з-під плямистої раковини. Те був Рак-пустельник. Він мав дуже смішний вид: всю його спину, до самого хвоста, закривала глянсувата раковина, а перед нею стирчали вусики й випнуті очі. Унизу під раковиною виднілися дві клішні й вісім тоненьких ніжок. Не маючи свого будиночка, Рак-пустельник жив у порожній раковині брюхоногого Молюска, якого з'їв Спрут-восьминіг. Відкривши стулки свого будиночка, тиха Жемчужница дивилася, слухала й мовчала. Вона була самої скромної серед гучного миру підводного царства. Нарешті Сльозинка впала в розкриті стулки Жемчужницы, немов грошик вкошелек.

- Вибачите за нескромне питання,- вишукано чемно, як і личить Молюскові, одягненому в мантію, запитала Жемчужница,- що спонукало вашу світлість опуститися на дно нашого океану?

- Я не світлість. Я всього лише Сльозинка. Сама звичайна Сльозинка, що упустив негр по імені Зигуинчар, із племені уолофов. Він завжди говорив: "Якщо зустрінеш на своєму шляху мавра й кобру - убий мавра". І маври помстилися йому. Вони схопили Зигуинчара й продали його в рабство... Прошу вас, добра Жемчужница, сховайте мене так, щоб ніхто ніколи не знайшов. Я більше не в змозі бачити людське горе. Воно дуже страшне. Там, нагорі, одні вбивають інших, сильні заточают слабких у в'язниці й продають їх врабство.

- А що таке в'язниці й рабство?- зацікавився Молюск, ворушачи своїми довгими ресничками.

- Мені важко зараз говорити про це. Потім я вам усе розповім, а поки прошу: урятуйте мене

- Добре,- сказав Молюски,- сховайтеся під мою мантію, і я день у день, рік у рік буду огортати вас дійсним перламутром. Через сім років ви перетворитеся в більшу й гарну перлину. Якщо ви сльоза білої людини, ви станете білою, рожевою або блакитнуватою перлиною, якщо жовтого - то й перлина буде жовтої, а якщо чорного - те будете самої прекрасної

« Пред.		След. »

Вернуться

Секреты гадания